A. Kolesnyk (shepardvia) wrote,
A. Kolesnyk
shepardvia

Лабіринтом думки блукають

Шукаючи істину в чомусь завжди можна   зайти в тупик . Ніколи не думав що  можна так зневіритись. Я в пошуку завжди  - адже життя то є пошук  , пошук істини . Якої саме ? Це поки що невідомо мені , мабуть мало кому відомо . Але наразі я знаю , що я шукаю її , шукаю як особистість . Сьогодні вона одна а завтра інша . Сьогодні я думаю про неї а завтра мені потрібна інша. Я не картаю себе за те що не можу до кінця довести цю справу , справу останніх чотирьох місяців, адже  мені не відомі її справжні почуття . Я хочу чогось нового і як тільки я отримую нові враження, вона знову вривається мені в серце і наводить порядок , знову залишає своє фото перед очима і я  думаю тільки про те як її зустріти . Але її вчинки завжди приводять мене до тями , я починаю прислухатись до іншіих і насамперед до свого розуму , але хай йому грець я прагну бути з нею , тиждень  , два , місяць , рік .. або просто пограти в кохання, чи навіть закохатись назавжди , просто бути поряд , не як друг чи знайомий, а як кохана людина. І тільки я розумію що це все емоції від власної самотності. Зарадити собі не можливо ... вона може врятувати мою самотність , але я прагну до того чого не має .. я хочу бути з тою якої не існує.

Чи завжди ми робимо те чого не хочемо . я не хочу бути самотнім в плані кохання,любові - але я це роблю ! Чому ? Зате я знаю навіщо - я сам бо я шукаю , шукаю ту неповторну. Для чого ?  для душі , серця, розуму ... для всього себе .  Мені потрібна вона але я її не кохаю . Мені потрібно кохання і коли я про це задумуюсь я згадую її .Це  жахливий трикутник думок, вчинків і мовчання . Вона мовчить а я просто ігнорую її мовчання , а повинен був би  зробити якийсь крок . Після всіх роздумів завжди доходжу висновків що з нею я буду спокійний але вона не та яка мені потрібна , вона і яд і ліки водночас ...

" Тобою  так важко хворіти
  Кохання твоє може легко убити "

 Зустрів іншу , вона просто чудова , вона старша , мудріша ... і так приємно бути поряд з нею .. але всервіно є багато але..але..але. Завжд вони є , що поробиш. Сьогодні ти впевнений а завтра вже не знаєш чи твої знання правдиві. Сьогодні 2+2=4 а завтра може бути і 5 . Ніхто не впевнений у майбутньому.

Я знову думаю повернутись до простого правила : " Аби собі було добре" , але сльози по справжньому дорогих для тебе людей   стирають будь які правила ...  Я хочу бути з нею , але натомість я хочу вічного . Просто напросто хочу розібратись і сказати точно : я люблю саме її , а не розмінюватись на сотні компліметів . Хоча і таке життя має свої плюси , та для серця важко втримати безліч  кохань...


 

Tags: Мемуари
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments